Фото з дронів і супутників можуть допомогти спрогнозувати спалахи шистосомозу в Африці
Відкрито простий та ефективний спосіб визначення місць проживання спільнот людей, найбільш схильних до ризику зараження шистосомозом – однією з найстрашніших тропічних хвороб у світі. Паразитарне захворювання займає друге місце після малярії по глобальному впливу на здоров'я
Фотографії зі супутників, дронів і навіть Google Earth можуть допомогти визначити місцевість, яка знаходиться в зоні ризику й ураження цією інфекцією.
Дослідники з Вашингтонського і Стенфордського університетів, які працювали над цим проектом, опублікували результати в Proceedings of the National Academy of Sciences, де пояснили, як використання фотографії місцевості допомагає точно визначити населені пункти, які підпадають під ризик інфікування шистосомозом.
«Наше відкриття в корені міняє ситуацію для організацій охорони здоров'я в країнах, що розвиваються, оскільки допомагає визначати місця, які найбільш потребують їхньої допомоги», – відзначає провідний автор і професор Вашингтонського університету Челсеа Вуд.
У світі понад 200 мільйонів людей хворіють на шистосомоз. Він виліковний, але його важко викорінити у деяких регіонах. Недуг викликають гельмінти, які живуть і розмножуються в організмах прісноводних равликів, і від них потрапляють в річки, озера і струмки. Паразити інфікують людину, проникаючи під шкіру під час плавання, купання або просто при переході водойми убрід. Зараження гельмінтами викликає кров у сечі та калі, абдомінальний біль, шкодить печінці, селезінці, кишечнику, легеням та сечовому міхуру. У дітей інфекція може зупинити зріст і погіршити когнітивний розвиток. Це захворювання поширене в Африці, Південній Америці, на Карибах, в Західній і Південно-Західній Азії. Не дивлячись на те, що недуг лікується препаратом празиквантелом, людина легко інфікується повторно, якщо знову буде контактувати з водою, в якій живуть паразити.
Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) було виявлено, що спроби уповільнити поширення хвороби за допомогою лікарського препарату в деяких регіонах безуспішні. Тому ВООЗ рекомендувала досліджувати види равликів, які переносять черв'яків-паразитів. Таким чином, команда вчених була залучена до роботи, щоб вирішити екологічну сторону проблеми – контролювати й елімінувати шистосомоз.
Так, дослідники працювали в понад 30 локаціях у північно-західному Сенегалі, де люди використовують місцеві річки та озера для всього: від купання і плавання до миття посуду і прання одягу. Ця місцевість була епіцентром найбільшого спалаху шистосомоза за весь період спостереження.
Спочатку вчені методично вираховували і встановлювали координати місцезнаходження равликів в кожній точці протягом двох років. Польова робота була важкою і втомлюючою – вони самі перебували під постійною загрозою зараження шистосомами, оскільки контактували із зараженою водою, збираючи зразки мулу і рослин. Плюс до цього була спека і висока вологість, а густа прибережна рослинність населена москітами, павуками, зміями і навіть дикими собаками. Однак їхні зусилля не були марними. Було виявлено, що равлики, знайдені у воді, переміщалися хаотично і перебували у різних точках завжди невизначений період часу. Наприклад, могли жити три місяці в одному місці, а потім різко зникнути. Зрозумівши це, вчені переключили свою увагу на середовище проживання равликів і з'ясували, що вони добре пристосовуються на невкоріненій, плавучій рослинності. Місце доступу до води та наявність плавучої рослинності стали двома найбільш точними показниками того, що незабаром інфекція виникне неподалік.
Щойно став зрозумілим зв'язок між равликами і характером місць їх проживання, відразу ж до роботи підключили дрони і супутники. Вони значно скоротили час, необхідний для виявлення місцевості, де може виникнути шистосомоз. Тепер організації охорони здоров'я Сенегалу можуть, переглядаючи знімки території, знаходити місця з найбільшою кількістю плавучої рослинності з доступом до води, і направляти всі сили на лікування шистосомоза в населених пунктах, розташованих неподалік.
«Тепер ми можемо за допомогою фотографій розуміти, як патогенний ландшафт змінюється у часі і просторі, а також отримувати краще уявлення про швидкість зараження», – зазначив співавтор і професор біології Стенфордського університету Джуліо Де Лео.
Зараз команда працює над повною автоматизацією і спрощенням процесу визначення плавучої рослинності на фотографіях. У планах – протестувати цей підхід в інших частинах Африки у більш широких масштабах, використовуючи загальнодоступні дані про зараження та супутникові зображення.
За матеріалами: sciencedaily.com
