Дитячий плач: користь та шкода

Плач – складова емоційного розвитку дитини. Часто саме від плачу залежить стабільність психічного здоров’я. З погляду фізіології дитячий плач корисний, але є свої нюанси. Особливо коли мова йде про дитину, яка голосно волає на вулиці чи у літаку: більшість дорослих з осудом вирішує, що це неслухняна дитина, а її батьки не можуть дати їй ради. А чи насправді так?

Що значить...

...плач немовляти. У перші місяці свого життя малюк буквально стресує на всі дії, які з ним відбуваються: зміна підгузка, переодягання, голод, прогулянка, дотики, купання. Своїм плачем дитина «повідомляє», що їй некомфортно. Завдання батьків у таких випадках не лише заспокоїти немовля, а й зрозуміти та усунути причину.

...дитячі сльози. З віком діти плачуть менше, але тут не все так просто. Причин поплакати купа: від падіння з велосипеда до зламаної іграшки. Правильною реакцією дорослого будуть обійми та слова втіхи. Адже плакати у мами на руках – це одне, а самому в ліжку – зовсім інше. До того ж, часто стаються вередливість та істерики – це мікс почуттів, які дитячому мозку ще важко впорядкувати (бажання, страхи, тривоги). Важливо ставитися до цього терпляче та з розумінням.

Читати ще: Грип у підлітків: особливості, діагностика, лікування

Плюси дитячого плачу:

• Спосіб вивільнення стресу та емоційного болю – коли дитина плаче, її організм вивільняє хімічні речовини, які виступають природними заспокійливими та регуляторами настрою. Ці речовини накопичуються під час стресу чи смутку. Отже, коли дитині забороняють плакати, то порушуються процеси формування та реакції на такі стани, як стрес, гнів або смуток.
• Вираження емоцій – негативні почуття це також емоції, які дитина має відчувати, як і радість або захоплення. Дитина може не плакати, але негативні емоції їй все одно доведеться пережити. І набагато легше це зробити виплакавшись. Якщо не давати малюку будь-якого віку плакати і виражати у такий спосіб емоції, то вони вийдуть в іншій, менш здоровій формі – в люті, агресії чи депресії. До речі, плакати від позитивних емоцій – це також нормально та природно.
• Це стабільна психіка – всі чули такі фрази: «Хлопчики не плачуть» або «Плачуть тільки слабаки». Насправді звичка приховування негативних емоцій у довготривалій перспективі призведе до порушення ментального здоров’я – у дорослому житті такі хлопчики емоційно відсторонюються від близьких людей, ховають почуття глибоко у себе, свої емоційні проблеми вирішують за допомогою алкоголю тощо.
• Варіант самозаспокоєння – під час плачу вивільняється енергія та стабілізуються емоції. За цей час, поки дитина плаче, її організм фізіологічно робить все для заспокоєння. Плюс допомагає емоційна підтримка мами чи іншого дорослого.

Коли дитячий плач не є ОК:

• Дитина плаче часто. Це неконтрольовані емоції, які можуть заважати повсякденній діяльності дитині. Це свідчить про наявність проблеми, яку дитина не може вирішити сама і є потреба втручання дорослих.
• Штучні сльози – вичавлювання із себе сльозинок говорить про те, що дитині не вистачає уваги.
• Легке влаштування плачу у найнезручніший момент – таким способом дитина хоче добитися свого (і добивається, бо батьки швидко роблять те, що вона хотіла).
• Дитина майже не плаче, а одразу переходить до етапу істерики, що може супроводжуватися агресією – причин цьому може бути багато, тому краще обговорити цей момент з медичним фахівцем.
• Плач може тривати понад пів години – такий тривалий плач є скоріше винятком, ніж нормою. Це говорить про те, що ані дитина, ані батьки не можуть самостійно впоратися з проблемою.
• Коли дитина соромиться плакати, не показує сльози – це свідчить про упередження, що плакати неможна. Згодом це привчає дитину до думки, що довіряти нікому неможна і що якщо проявити почуття смутку, то інші осудять її за це.

Читати ще: Ізолювати дитину після зараження COVID-19: на скільки днів?

Поради батькам:

• Привчити себе адекватно реагувати на дитячий плач. Навіть якщо дитина влаштувала істерику на людях, найгірше, що можуть зробити батьки – це відчувати сором чи злість. Тож спершу дорослим треба навчитися правильній реакції на дитячі сльози, а потім допомагати дитині. Це як правило безпеки у літаку: натягти кисневу маску спочатку на себе, а потім на дитину.
• Не казати фрази: не плач; перестань; фу, яка некрасива, коли ти плачеш; як не соромно; такий дорослий і плачеш!.. А також читати нотації, давати порадити в категоричній формі, звинувачувати у прояві емоцій. Спочатку дитину треба заспокоїти, вислухати, поспівчувати, порадити.
• Надавати відповідну підтримку на сльози. Знеболити рану, якщо це сльози від фізичного болю. Обійняти та висловити підтримку, якщо дитина засмучена. Процес втішення необов’язково розтягувати на години. Часто достатньо п’яти–десяти хвилин, щоб допомогти дитині пережити, забути або сприйняти проблему. Дієвим є спосіб: проговорити емоцію, яку відчуває дитина, та переключити увагу.
• Розрізняти ступінь «важкості» плачу. Це означає розуміти, що: діти можуть плакати задля шантажу чи привертання уваги до себе; не затягувати плач, аби він не перейшов в істерику; з немовлям нічого не трапиться, якщо воно у ліжечку поплаче на хвилинку довше, бо його мамі треба терміново доробити справу.
• Контролювати ситуацію – не залишати дитину зі сльозами наодинці. Навіть, якщо це доросла дитина, яка використовує сльози, як спосіб маніпуляції. Бо це вже є проблема, яку потрібно вирішувати за допомогою психологів. Завжди спочатку дати виплакатися, а потім говорити про те, що стало причиною.

Варто пам’ятати, що сльози – це складова розвитку дитини. Важливо навчити дитину контролювати свої емоції, але робити це делікатно, поступово. І тоді суспільство перестане засуджувати сльози у хлопчиків та пригадає, що дитина може плакати й від щастя.