Звідки беруться медичні фобії та як їх долати

Однак іноді страх виходить з-під контролю і перестає бути розумним. Мільйони людей на світі страждають на ірраціональні фобії, які не допомагають, а заважають їм жити повноцінним життям. Перелік цих фобій сягає кількох сотень – від порівняно невинних винофобії (страху вживати вино) та ієрофобії (страху перед предметами релігійного культу) до широко розповсюджених агорафобії (страху відкритого простору) та клаустрофобії (страху замкненого простору), пише virus-stop

Не менш розповсюджені фобії, пов’язані зі станом здоров’я. Ось лише декілька з них:

• алгофобія (страх болю);
• гемофобія (страх крові);
• фармакофобія (страх приймати фармакологічні препарати);
• трипанофобія (страх ін’єкцій);
• ятрофобія (страх перед лікарями та будь-яким медичним персоналом взагалі) та її найбільш «популярний» варіант – дентофобія (страх перед стоматологами та стоматологічними процедурами);
• вакцинофобія (страх перед вакцинами);
• мізофобія (страх заразитися інфекцією через контакти з людьми або дотик до предметів);
• величезний спектр фобій, які базуються на страху захворіти на конкретне захворювання: канцерофобія (страх захворіти на онкологічне захворювання), ангінофобія (страх стенокардичного нападу), апоплексіфобія (страх інсульту), венерофобія (страх на венеричне захворювання), маніофобія (страх на психіатричне захворювання), тощо.

Як виникають фобії

Основний момент, який відрізняє фобію від обґрунтованого страху – це її ірраціональність. Зазначимо, що фобії дійсно можуть виникати на ґрунті реального сумного досвіду: наприклад, людина, яка страждає на страх перед лікарями, могла свого часу зіткнутися з грубістю або некомпетентністю медичного персоналу, людина з фармакофобією – з алергічною реакцією на певні ліки,  людина з канцерофобією – втратити когось з близьких, які померли від онкологічного захворювання.

Однак проблема полягає у тому, що отримавши одного разу сумний досвід, ятрофоб починає відмовлятися від будь-якої медичної допомоги взагалі, фармакофоб не бажає приймати препарати, навіть якщо від цього залежить його життя, а канцерофоб абсолютно впевнений, що він дійсно хворий на рак, навіть якщо всі медичні дослідження доводять протилежне (у такому разі діє логіка «лікарі приховують від мене справжній діагноз, бо вже не можуть мені допомогти»).

При цьому такі страхи певною мірою притаманні й цілком психічно здоровим людям. Але зазвичай людина розуміє, що це лише ймовірність, яка зовсім не обов’язково втілиться у життя (точніше сказати, з набагато більшими шансами не втілиться, аніж навпаки).

Чому ж у деяких людей ці страхи перетворюються на фобії?

Групи ризику

Найбільш схильні до фобій люди з підвищеною тривожністю, люди, що пережили певну психотравмуючу ситуацію, або ж люди, які страждають на фізичну та психічну перевтому чи депресію. Іншими словами, фобія виникає за принципом «де тонко, там і рветься»: якщо ваша психіка стає вразливою через перенавантаження або ще з якихось причин, вона починає збоїти. І одним з проявів такого збою є виникнення ірраціональних страхів – тобто фобій.

Часто-густо фобія не є самостійним розладом: вона може виникати як складова частина неврозів. Наприклад, та ж канцерофобія або мізофобія (страх заразитися) може бути проявом так званого іпохондричного розладу, коли людина постійно турбується через можливість захворіти на якусь хворобу.

Як позбутися фобій

Оскільки фобія за своєю природою – річ ірраціональна, то звичайними розумними аргументами («не всі лікарі некомпетентні», «ці ліки пройшли належне тестування», «обслідування не виявило ракової пухлини») її подолати важко, а іноді й зовсім неможливо.

На сьогодні існують декілька стратегій для подолання фобій, і зазвичай вони вимагають участі кваліфікованого психотерапевта або психіатра.

Декілька варіантів терапії:

• лікування основного розладу (якщо фобія є частиною того чи іншого психіатричного розладу або захворювання);
• когнітивно-поведінкова психотерапія (пацієнта поетапно адаптують до подразнюючого фактору: наприклад, спочатку показують предмет страху здалеку на короткий час, потім потроху зменшують відстань та збільшують час контакту аж до повного подолання страху);
• методики саморелаксації та аутотренінгу;
• призначення антидепресантів та протитривожних препаратів, тощо.

Зрозуміло, що медичні фобії зазвичай є найбільшим викликом для психотерапевта: наприклад, при фармакофобії, із зрозумілих причин, неможливо вдатися до медикаментозної частини лікування, а ятрофоб може ідентифікувати психотерапевта і навіть психолога як «лікаря» з усіма витікаючими наслідками. Отже частину медичних фобій вилікувати дійсно важко, але тим не менш можливо, і успіх у таких випадках залежить від рівня компетенції та професійної майстерності психотерапевта.