Привчаємо дитину допомагати в домашніх справах

Долучаючись до домашніх справ, дитина розуміє, як багато роблять батьки, що певні речі не відбуваються самі собою, у неї розвиваються відчуття турботи, обов’язку, самоорганізації, з’являються навички планування часу, а ще – зміцнюються родинні зв’язки.

Скільки справ та обов’язків має бути у дитини?

Це залежить від низки факторів: віку, бажання та можливостей. Доручати багато справ ризиковано, бо можна перевантажити та демотивувати допомагати. Найкраще починати з одного-двох завдань, поступово додаючи нові. Домашні справи не мають забирати у дитини багато часу. Це можуть бути завдання, виконувати які можна щодня або протягом тижня. У такий спосіб діти розуміють, що домашні справи – це звичайна частина життя, яку потрібно виконувати. Рекомендується уникати гендерних стереотипів: хлопчики мають вміти готувати чи мити посуд, а дівчата – виносити сміття і відрізняти викрутку від гайки.

На які справи здатна дитина віком...

2–3 роки – у такому віці дитина не відрізнятиме завдання від гри. Тому може із задоволенням робити щось просте без зусиль: допомагати скласти іграшки перед сном, віднести брудний одяг до ванної кімнати, викинути підгузок у смітник, натискати (під наглядом дорослих) кнопки вмикання побутової техніки. Акцент не на якості виконаної роботи, а виробленні звички.

4–6 років – той час, коли діти самі прагнуть допомагати, тому варто цим скористатися. Доречно повторювати ту саму справу, зробивши акцент на послідовності дій, а не на досконалості. Малюку під силу застеляти ліжко, чистити зуби і вмиватися, накривати стіл або прибирати після себе посуд, витирати бруд ганчіркою.

Читайте також: Грип у підлітків: особливості, діагностика, лікування

7–12 років – можуть виконувати більше хатніх справ. Тепер до переліку доручень можна додати обов’язкові завдання: прибирання своєї кімнати, складання одягу в шафу, винесення сміття, полив квітів, догляд за домашніми тваринами, розвантаження пралки тощо.

13 років і старше – у такому віці діти здатні робити домашні справи впевнено і без нагляду. Це дає їм таке бажане відчуття «дорослості» – купити продукти, допомогти доглянути за меншими братами чи сестрами, приготувати прості страви, прибрати.

7 кроків до залучення дитини до домашніх справ

• Якомога раніше починати запрошувати допомагати в домашніх справах. Завдання мають бути відповідними до віку. Чим раніше починати, тим швидше це стане звичною рутиною.
• Створити розпорядок дня, де прописати певні завдання. Можна вказати час, щоб більше організувати дитину. Для урізноманітнення домашні справи варто замінювати, доповнювати, міняти місцями або давати на вибір.
• Щоб залучення до допомоги виглядало органічно, батьки можуть регулярно просити дитину про різні дрібниці: принеси, подай, перекажи тощо. Потім додати невеличкі ті самі завдання в той самий час – згодом вони стануть передбачуваними для дитини та увійдуть у звичку.
• На початку залучення дитини до допомоги обов’язково потрібно займатися справами разом і показувати, як це робиться. Дитина мусить розуміти, що від неї очікують. Не треба критикувати, якщо зроблена робота неідеальна. Краще підбадьорити словами або запропонувати переробити разом.

Читайте також: Висока температура у дитини: що мають знати батьки

• Висловлювати захоплення і задоволення від зробленої роботи дитиною (особливо маленькою). Треба хвалити, щоб дитина знала, наскільки добре вона впоралася із завданням. Позитивно налаштовувати дитину на допомогу та дякувати, підкреслювати, наскільки важлива допомога.
• Не варто сварити, якщо дитина забула щось зробити. Це цілком нормально, що діти забувають або відкладають справи на останній момент (як і багато дорослих). Найкраще, що можуть зробити батьки – зберігати спокій і терпляче нагадувати.
• Система заохочення допоможе залучити дитину, якщо вона зовсім не має такого бажання. Але це не повинна бути грошова винагорода чи солодощі. Можна домовлятися про незначні поступки на кшталт додаткового часу для гаджетів, позапланового перегляду мультиків або відстрочки до сну тощо.

Дитина не буде допомагати

• Під час хвороби. Цілком логічно хворій дитині дати спокій. Але щоб хворіти було не нудно, можна просити дитину слідкувати за процесом одужання. Наприклад, доручити їй нагадувати про прийом противірусних препаратів, вимірювання температури, рясного пиття тощо.
• У випадках, коли домашні справи використовують, як метод покарання або примушують до них. Конфлікт не лише зіпсує відносини в родині, а й відіб’є бажання допомагати. Дитина сприйматиме домашню роботу не як звичайну буденну справу, а як покарання і прагнутиме уникати її.

Читайте також: Міфи та факти: імунітет і антитіла після COVID-19

• Коли дорослі постійно скаржаться, що хатня робота нудна, втомлює, забирає багато часу тощо. Слухаючи таке, дитина сприйматиме домашні справи, як тягар, а не щось само собою зрозуміле.
• Батьки постійно відмовляються від пропозиції дитини допомогти. Так, спочатку діти роблять справи не ідеально та іншим членам родини доводиться переробляти заново. Тому здається, що легше зробити самому, ніж довірити малюку. Але ця тактика призведе до того, що дитина втратить бажання брати участь у домашніх справах. І залучити її після цього буде вдвічі важче.
• Домашні справи робляться лише за винагороду. З часом дитина без матеріального заохочення нічого робити не захоче. Бо мотивацією буде лише вигода, а не вироблена звичка і бажання.

Домашня допомога – це не про чистий дім. Це про виховання у дитини потрібних їй у житті навичок, розвитку почуття допомоги та відповідальності.